Нічне мариво

Прокинся. Відкрий фіранки, щоб місяць вдивлявся в оголені очі. Дозволь аби ніч полонити тебе. Свіжим поривом вітру тебе винесе раптом назовні. На подив знайомий той стан невагомості вмить огорне тебе. Легкий, глибокий вдох по вінця грудей наповнить легені простором. Поринь у цей, з дитинства близький, безкрайніх фантазій світ.

Вже липи цвітуть. Їх запах п’янкий і солодкий, ріднить тебе з часом, коли скроні твої ще не були бліді. Як колись ти виходив вночі на подвір’я й вдивлявся у небо, що мов шибка, розписана зоряним інеєм вщент. Коли місяць так само як нині, крізь зіниці твої, зазирав прямо душу, лиш душа тоді була ще сповнена мрій.8ad9743a49bd

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.